Превентивне виховання в школі — це система підготовчих та профілактичних дій педагогів, спрямованих на запобігання формуванню в учнів негативних звичок, рис характеру, проявам асоціальної поведінки підлітків таорганізацію належного догляду за діяльністю школярів.

         Мета превентивного виховання: ознайомлення з  проблемами, які існують у суспільстві та вжити відповідні запобіжні заходи  щодо уникнення учнями цих негативних соціальних явищ. Також ознайомлення з сучасними профілактичними програмами; вивчення сучасних технологій профілактичної роботи в школі

         Завданням превентивного виховання є забезпечення виховання в учнів високих моральних рис, які є головним чинником вибору способів поведінки. Воно має здійснюватися на основі морально-правових знань, уявлень, поглядів, переконань, почуттів, які склалися в нашому суспільстві й становлять суспільну свідомість; забезпечення подолання окремими учнями шкідливих звичок і навичок, що сформувалися внаслідок помилок і недоліків виховання.

         Ефективність превентивного виховання підвищується, якщо:

• стимульовано здоровий спосіб життя й позитивну соціальну орієнтацію учня;

• використано активні форми й методи виховного впливу на учнів (діалоги, аутотренінги, дискусії, акції);

• використано досягнення педагогічної та психологічної науки;

• сімейно-шкільне виховання здійснюється на засадах гуманізму, демократизму, доброзичливості, партнерських взаємин.

         Формами і методами превентивного виховання є: диспути й дискусії, круглі столи  й бесіди, рольові й дидактичні ігри, КВК, робота в парах і групах, мозковий штурм, опитування, метод проектів, використання малюнків  і світлин, карикатур, коміксів, створення стіннівок, встановлення асоціативного зв'язку та інші форми індивідуальної та колективної співпраці з учнями.

         Поради щодо встановлення довіри між підлітком і педагогом:

1.     Перш за все необхідно уважно вислухати підлітка. У жодному разі не переривати його розповіді і не критикувати його дії або дії його товаришів. Учень повинен відчути серйозне ставлення до його проблеми і розуміння вчителя.

2.     Наступним кроком є пропозиція підтримки і допомоги. потрібно заспокоїти учня і переконати його у тому, що його проблема швидко мине. Доречно буде навести приклади із власного життя або досвіду.

3.     При спвлкуванні з підлітком потрібно демонструвати впевненість, це також підвищить рівень його довіри, а також впевненість у власних силах.

4.     У спілкуванні з учнем слід використовувати такі слова і речення, що усувають дистанцію: “розумію”, “звичайно”, “відчуваю”, “хочу допомогти”.

Необхідно пам'ятати, що недооцінка гірша, ніж переоцінка. Учень 

1.     повинен усвілдомлювати, що він потрібен іншим, що він унікальний. Не потрібно стримуватися щодо похвали і заохочення учня, особливо якщо він страждає від заниженої самооцінки.

2.     Якщо, при спілкуванні, в учителя виникли певні підозри стосовно психологічнного стану учня або викликала занепокоєння його поведінка, необхідно звернутися за допомогою до спеціаліста.

 

Поради батькам

 1.  Необхідно дотримуйтися загальноприйнятих норм поведінки, чіткого     разпорядку і режиму дня.

 2. Важливо постійно тримати у полі зору шкільне життя дитини, цікавитися усім тим, що відбувається у шкільномий та позашкільний час.

 3. Виховувати відповідальне, ціннісне ставнення до  власного здоров'я. Виховувати розуміння, що так само цінне і здоров'я іншої людини.

      Прищеплювати розуміння необхідності допомагати у майбутньому своїм літнім батькам, родичам.

 4.  Обговорювати з дітьми проблеми асоціальної поведінки окремих людей (наркоманів, алкоголіків тощо), але педагогічно грамотно ( з урахуванням індивідуальних і вікових особливостей дитини, без повчань і моралізування).

 5.  Обмежувати доступ дітей до інформації, що популяризує наркоманію, алкоголізм тощо. Лімітувати час, виділений для ігр на комп'ютері, а також слідкувати за змістом сторінки дитини в соціальних профілях.

 6.  Розвивати у дітей самостійність, уміння відстоювати власну точку зору, приймати точку зору інших,  уміння програвати. Також захищати свої пріоритети і не піддаватися негативному зовнішньому впливу.

7.       Знати основні зовнішні ознаки вживання дітьми наркотиків, алкоголю, токсичних речовин.

8.       Підтримувати постійний зв'язок зі школою, іншими виховними закладами.

9.       Бути готовими до консультації із педагогами, психологами, медиками; до відвертої розмови з дитиною; до вживання дисциплінарних заходів і контактів із підозрілими товаришами.