"Прости нас, пам'яте, прости!"
На підвіконні палахтить
Скорботи полум’я священне –
То свічка пам’яті горить
За всіх безвинно убієнних.
Голодомор… Це слово навіває важкі хвилини роздумів над минулим нашої Батьківщини, жахливим минулим, яке немає оправдання. Ця подія скорботна ніколи не буде забута українським народом та людьми світу.
У Прелеснянській ЗОШ І – ІІІ ступенів з нагоди відзначення 85 - річниці Голодомору відбулись ряд заходів на вшанування пам’яті жертв голодоморів в Україні 1932-1933 років.
- чні школи були запрошені на лінійку – реквієм до 85- річниці з дня початку голодомору, на якій дізналися, яке страшне лихо спідкало українців у 1932 – 1933р. ході лінійки віддано данину пам’яті замореним і померлим, вшановано пам'ять жертв голодомору хвилиною мовчання, запалено свічку Скорботи. В цю мить кожен школяр замислився про той непереборний жах, який охоплює людину в момент, коли дитина просить у матері їсти, а навіть малесенького шматочка хліба немає, про нестерпний біль від втрати рідних...
15. 05.17 для учнів школи проведені виховні години, бесіди присвячені 85-річниці Голодомору 1932-1933 рр. в Україні за тематикою: «Були колись страшні часи», «Жнива скорботи», «Голгофа голодною смертю», «І запалали свічки пам’яті та скорботи»
Учителем історії Заводовською С.О. проведено учнівську конференцію «Демографічні зміни України внаслідок Голодомору. Вплив на сьогодення.» для учнів 8-11 класів.
У шкільній бібліотеці відбулась виставка історичної, художньої та літератури присвячена Голодомору 1932-33 років в Україні «Минуле стукає в наші серця». На виставці представлені документи, фотографії та публікації про геноцид української нації, спогади і свідчення очевидців, тих, хто у своїй пам’яті крізь роки проніс страждання та біль, спричинені тоталітарним режимом
Голодомор – найбільша трагедія нашого народу, найважчий злочин правлячої влади за всю історію людства. Він назавжди залишиться в нашій пам’яті, як одна з найстрашніших сторінок минулого, тому що пам’ять – це нескінченна книга, в якій записано все життя: і життя людини, і життя країни.
Голодомор
Ти кажеш не було голодомору?
І не було голодного села?
А бачив ти в селі пусту комору,
З якої зерно вимили до тла?
Як навіть вариво виймали з печі
І забирали прямо із горшків,
Окрайці виривали з рук малечі
І з торбинок нужденних стариків?
Ти кажеш, не було голодомору?
Чому ж тоді, як був і урожай,
Усе суціль викачували з двору.
-Греби, нічого людям не лишай!..
Я бачив сам у ту зловісну пору
І пухлих, і померлих на шляхах.
І досі ще стоять мені в очах…
А кажеш – не було голодомору!
Д. Білоус
Заступник директора з виховної роботи Непомнящих О. В.
| 
